Болезнь Китахары

«Хвороба Кітахари» — хронологічно третій роман у доробку Крістофа Рансмайра. Задум цього тексту виник ще у 80-ті, але вперше він вийшов друком 1995 року, адже найбільшою розкішшю у житті автор вважає можливість не поспішаючи працювати над текстом, шукаючи в мандрах найрізноманітнішими країнами відповідей на важливі питання. Відзначений 1996 року престижною європейською премією «Aristeion» і нині вже перекладений 16-ма мовами, роман «Хвороба Кітахари», за оцінкою часопису «Literary Review», «на відміну від багатьох інших постмодерністських мозаїк, вражає серйозністю та неабиякою пристрастю».

Неоднозначність, багаторівневість месиджу — невід'ємна складова творчості видатного австрійця — відчуваються тут навіть гостріше, ніж у всесвітньо відомому «Останньому світі», даючи читачеві змогу по-справжньому заглибитись у пронизливу красу і своєрідну ліричність життя персонажів цього виразно кінематографічного тексту, який тільки на перший погляд може здаватися просто новим етапом авторської гри із жанром «альтернативної історії».

Дебютный роман знаменитого австрийца – многоуровневая история дрейфа судна «Адмирал Тегетхоф», открывшего в 1870 гг. в Северном Ледовитом океане архипелаг Земля Франца-Иосифа. «Хроникальный» уровень выстроен на основе «вмороженных» в текст дневниковых записей участников экспедиции. На «современном» уровне условный главный герой одержим идеей повторить путь экспедиции. Ну и дополнительный уровень – это сам писатель, вклинивающийся ненавязчивыми репликами «к залу» в ткань повествования.

«Вот на этих трех уровнях и живет роман Рансмайра, похожий на трехпалубный корабль. И это правильно, потому что настоящий роман должен повторять контуры того, о чем повествует». (Из рецензии.)