До ніг твоїх я небо простелю…

Закономірним вважається, що сорок років — це межа, за якою для одинокої незаміжньої жінки, як правило, немає щасливого майбутнього. Проте ця повість ламає подібні стереотипи. Зовсім несподівано у житті Майї Власової з’являється те саме довгоочікуване кохання… То незвичайний чоловік: у ньому наче поєднані ніжність і твердість, пристрасть і самовідречення.

Трохи згодом Майя знайомиться з рідним братом коханого. Як виявиться, це той самий симпатичний турист із Домінікани, який подарував жінці райський відпочинок…

Що чекає на головну героїню, коли розкриється правда: щасливе майбутнє чи знову нестерпна самотність?

Молода Ганна свідомо скоїла смертельний гріх, за який тяжко розплачуються її нащадки.

Найстрашнішу спокуту несе четверте покоління. В автокатастрофі правнучка Емілія втрачає двох дітей. Чоловік покинув і зійшовся з коханкою. Мати помирає через хворе серце. Більше родичів не має. Життя втратило сенс. Триматися на цьому світі згорьованій жінці допомагають лише друзі.

Несподівано доля дарує їй другий шанс. Емма закохується. Виходить заміж, навіть вінчається у церкві. Щаслива. Знову вагітна. Здається — погане позаду.

Проте буквально напередодні пологів Емілія розкриє страшну сімейну таємницю…