Скарб Солоного лиману

… Молодий вчений приїжджає на берег Азовського моря вивчати диких птахів.

Тут він дізнається, що хтось знищує яйця корисних птахів — сріблястих чайок. Виявляється, що це справа рук злісного браконьєра. Вчений допомагає викрити злочинця.

Автор цієї невеличкої повісті — працівник краєзнавчого музею — сам добре знає і любить природу. Зокрема, він багато років спостерігав життя птахів. Ось чому «Острів Сріблястих чайок» сприймається як хвилююча розповідь про пернатих друзів людини, як палкий заклик до непримиренної боротьби проти тих, хто нищить природні багатства рідного краю.

Північне узбережжя Азовського моря… Стрімкі, часто казкової краси прибережні суглинкові кручі, які тягнуться на сотні кілометрів. У сиву давнину тут кочували таври й кімерійці, скіфи й половці. Високі могили, давні городища свідчать про те кипуче життя, яке вирувало колись на узбережжі південного моря. Ще й досі з уст в уста передаються легенди та бувальщини майже про кожну приазовську балку і могилу.

Незадовго до Великої Вітчизняної війни, влітку 1940 року, юні краєзнавці м. Бердянська знайшли на північному узбережжі Азовського моря скелет південного слона, єдиний у світі цілий скелет слона, який жив на півдні Європи близько мільйона років тому!

Цей факт і ліг в основу повісті «Вітрів Кут». Автор повісті — працівник краєзнавчого музею — сам брав участь у розкопках скелета. Тепер ця унікальна знахідка експонується в Зоологічному музеї Академії наук СРСР у Ленінграді.

До книжки увійшли три повісті: «Знахідка на все життя», «Бухта Солодкого коріння» та «Країна інкурів». У двох з них розповідається про сучасних хлоп’ят та дівчаток працьовитих та допитливих, а повість «Країна інкурів» — про далеких наших предків, що жили колись у степах Приазов'я.