Крупнейшая бесплатная электронная библиотека 387 506 книг в 367 жанрах 122 356 автора

Історія України (18)

Сталинские коммандос. Украинские партизанские формирования, 1941-1944

Сталинские коммандос. Украинские партизанские формирования, 1941-1944

Сталинские коммандос. Украинские партизанские формирования, 1941-1944

Безоглядное применение тактики выжженной земли, умышленное провоцирование репрессий оккупантов против мирных жителей, уничтожение своих же деревень, хаотичный сбор у населения «продналога», дополнявшийся повседневным разбоем, пьянством, развратом и насилием, братоубийственные внутренние конфликты, употребление допинга, оперативное использование оружия массового поражения и, наконец, людоедство — все это было не случайным следствием массового кровопролития и не являлось спонтанным «народным ответом» на жестокость нацистского господства, а стало закономерными проявлениями сталинской войны на уничтожение.

Памяти Анатолия Кентия

Автор выражает признательность историкам, без содействия которых эта работа не появилась бы на свет: Кириллу Александрову, Арндту Бауэркемперу, Карелю Беркхоффу, Рафалу Внуку, Александру Вовку, Владимиру Гинде, Давиду Голику, Ивану Дерейко, Ивану Капасю, Сергею Кокину, Хироаки Куромие, Бернарду Кьяри, Владимиру Лозицкому, Александру Лысенко, Гжегожу Мотыке, Богдану Мусиалю, Рольфу-Дитеру Мюллеру, Дитмару Нойтатцу, Ивану Патриляку, Татьяне Пастушенко, Сергею Полтораку, Георгию Смирнову, Тимоти Снайдеру, Ярославу Тинченко, Кристиану Унгвари, Анне Цехентер, Себастиану Штопперу.

Монография написана благодаря поддержке фонда Конрада Аденауэра, Центра исследования Холокоста и геноцида (Амстердам), фонда Герды Хенкель (Gerda Henkel Stiftung, Düsseldorf) и Гарвардского института украинистики (HURI)

Більшовицько-марксистський геноцид української нації

Иванов П С.

Більшовицько-марксистський геноцид української нації

Иванов П С.
Більшовицько-марксистський геноцид української нації

Професор П.С. Іванов доводить, що більшовицько-марксистський геноцид української нації має велику попередню історію, що розпочинається марксистським вченням про революційну перебудову світу — вченні наскрізь просоченому брехнею, звіриною злістю, закликами до насильства, до всесвітньої кривавої бойні. Справжню потайну суть, мету марксизму відверто, без найменшого сорому продемонструвала більшовицька революція, затіяна її вождями, одноплемінниками, старанними учнями Маркса лише заради захоплення у свої руки жаданої влади. Особливо ревно, сумлінно більшовицькі вожді засвоїли марксистську ненависть, презирство до села, мужика: у всіх текстах дореволюційних програм більшовицької партії селянство жодного разу навіть не згадувалося як союзник, навіть учасник революції.

Захопивши владу у великій, досить заможній країні, що успішно розвивалася, більшовики за мить занурили її в безодню багаторічної тотальної розрухи, убогості, голоду, неймовірних народних страждань, в непроглядний морок, розпач. Вони встановили на десятиліття диктатуру воістину тваринного режиму масових репресій, беззаконня, нечуваних за своїм бузувірством масових катувань, страт. Цей режим нацькував брата на брата, сина на батька, організував братовбивчу громадянську війну, три моторошні голодомори, вкрив країну густою мережею концентраційних таборів і катівень для допитів, перетворив її в суцільну всенародну в'язницю, залив кров'ю. Він нищив народну культуру, традиції, дав волю, тваринним інстинктам, пристрастям, привселюдно поглумився над вірою, культовими храмами усіх віросповідань, тисячі церков, мечетей, синагог, соборів, монастирів перетворив на склади, стайні, в'язниці, а 60 тисяч із 80 існуючих у той час релігійних закладів— зруйнував вщент. Він прокляв, розіпнув самого , а богами призначив своїх вождів-зарізяк. І сьогодні, через сто років, руїни дивних своєю колишньою красою створінь рук людських, безцінних історичних культових пам'яток по всій країні свідчать, волають про незрозумілу тваринну природу, суть того мерзенного вчення, тієї революції, режиму, який вона запровадила.

Професор П.С. Іванов вказує, що від перших марксистських гуртків, невеликих марксистських організацій і до створення юдо-більшовицької партії, захоплення влади і встановлення диктаторського режиму, найхарактернішою їхньою особливістю було те, що на чолі цих гуртків, організацій, партії, революції, режиму майже завжди стояли одноплемінники Маркса. Особливості більшовизму, його керівної верхівки визначили глибоку ворожість, ненависть до далекого їй і за національними, релігійними і за духовними рисами народу, основою якого було селянство — споконвічний фундамент нації, її культури, віри, традицій, побуту.

Автор доводить, що знищивши куркуля як верству (а це мільйони працьовитих, сумлінних, мудрих, заможних, волелюбних селян і члени їхніх родин), зломивши тим самим здатність села до опору, насильством і обманом здійснивши суцільну колективізацію, більшовики назавжди відібрали в селян землю і перетворили їх поголовно в пролетарів. Використавши в 20-х роках у війні із селянством страшну зброю — голод, голодомор, заново випробувавши і належно оцінивши його високу ефективність, юдо-більшовики взяли ці методи на постійне озброєння і застосували її ще двічі — у 1932–1933 роках і 1946–1947 роках. У ці періоди зазначені методи були вже значно вдосконалені, доведені до «кондиції», про яку мріяв Троцький, — коли . Вони застосовували цю улюблену ще стародавніми юдеями зброю вибірково — насамперед для найзаможніших, багатих хлібом регіонів, де суцільна колективізація напоролася на завзятий, запеклий опір селян. Серед них лідирували Україна і заселені переважно роботящими, сумлінними, вмілими українцями Кубань, Поволжя та деякі райони Сибіру.

Ситуація з пануванням сіонізму у Росії й в Україні дуже схожі. Істотна різниця, мабуть, тільки в тому, що в російській Думі сіоністи ще не становлять більшість, а в Україні давно вже немає українського, а є ворожа й антиукраїнська Верховна Рада.

Большевистско-марксистский геноцид украинской нации

Иванов П С.

Большевистско-марксистский геноцид украинской нации

Иванов П С.
Большевистско-марксистский геноцид украинской нации

Профессор П.С. Иванов считает, что большевистско-марксистский геноцид украинской нации имеет немалую предысторию, которая начинается с марксистского учения о революционном переустройстве мира — учении насквозь пропитанном и полыхающем звериной злобой, призывами к насилию, ко всемирной кровавой бойне. Подлинную скрытную суть, цель марксизма откровенно, без малейшего стеснения продемонстрировала большевистская революция, затеянная ее вождями, соплеменниками, прилежными учениками Маркса исключительно ради захвата в свои руки вожделенной власти.

Захватив власть в великой, успешно развивавшейся, весьма зажиточной стране, большевики в один миг погрузили ее в пучину многолетней тотальной разрухи, нищеты, голодухи, неимоверных народных страданий, во мглу беспроглядного мрака, отчаяния. Они установили на десятилетия диктатуру воистину звериного режима массовых репрессий, беззакония, неслыханных по своему изуверству массовых пыток, казней. Этот режим натравил брата на брата, сына на отца, организовал братоубийственную гражданскую войну, три жутких голодомора, покрыл страну густой сетью концентрационных лагерей и пыточных застенков, превратил ее в сплошную всенародную тюрьму, залил кровью. Он уничтожил народную культуру, традиции, дал свободу, волю самым низменным инстинктам, страстям, на глазах потрясенного мира надругался над верой, культовыми храмами всех вероисповеданий, тысячи и тысячи церквей, мечетей, синагог, соборов, монастырей превратил в склады, конюшни, тюрьмы, а 60 из 80 тысяч наличных в то время — в руины. Он проклял, распял самого Бога, а богами назначил своих вождей-головорезов. И сегодня, сто лет спустя, развалины изумительных своей былой красой творений рук человеческих, бесценных исторических культовых памятников по всей стране свидетельствуют, вопиют о чудовищной звериной природе, сущности того гнусного учения, той революции, насажденного ею политического режима.

Начиная с первых марксистских кружков, небольших марксистских организаций и кончая созданием большевистской партии, захватом власти и установлением диктаторского режима, самой характерной их особенностью являлось то, что во главе этих кружков, организаций, партии, революции, режима всегда стояли исключительно или в подавляющем большинстве соплеменники Маркса.

Использовав в 20-е годы в войне с крестьянством, своим народом новое оружие — голод, голодомор, испытав, оценив по достоинству его высокую эффективность, большевики взяли его на постоянное вооружение и применили еще дважды — в 1932–1933 гг. и 1946–1947 гг., значительно усовершенствовали, довели до «кондиции», о которой мечтал Лейба Троцкий, — когда «матери едят своих детей».

Они применяли это любимое свое оружие выборочно — прежде всего в самых зажиточных, богатых хлебом регионах, где сплошная коллективизация напоролась на упорное, отчаянное сопротивление крестьян. Среди них первенствовали Украина и заселенные преимущественно работящими, добросовестными, умелыми украинцами Кубань, Поволжье, некоторые районы Сибири.

К моменту развала «империи зла» СССР сионизм давно уже захватил власть в другой «империи зла» — в США. Причем захватил без всяких большевистских революций, марксистской идеологии и т. п., а путем концентрации в своих руках финансового, экономического могущества, а значит, и реальной власти, создания влиятельного сионистского лобби во всех ветвях, учреждениях этой власти. Подобным же образом он пробрался к власти во множестве других стран мира, включая и великие державы, а также в руководящие органы международных организаций.

Ситуации с засильем сионизма в России и в Украине очень схожи. Существенная разница, пожалуй, только в том, что если в российском Парламенте сионисты еще не в большинстве, то в Украине уже нет украинского, а есть враждебный ей сионистский Парламент.

Голодомор: скрытый Холокост

Долот Мирон

Голодомор: скрытый Холокост

Долот Мирон
Голодомор: скрытый Холокост

Эта книга выдержала несколько изданий на английском языке под названием (Убийство голодом: скрытый Холокост). В предисловии к третьему нью-йоркскому изданию написано:

«Это рассказ о Великом голоде, произошедшем в результате сталинской коллективизации украинского сельского хозяйства.

В 1929 году Иосиф Сталин приказал произвести коллективизацию всех украинских хозяйств с целью уничтожения самодостаточных крестьянских хозяйств. В последующие годы жестокая советская кампания конфискаций, террора и убийств распространилась по всем украинским селам. Это привело к нехватке продовольствия. В результате голода целых семь миллионов украинцев умерли от голода - масштабы этой трагедии превышают Холокост

В этой книге проницательный взгляд одного из чудом оставшихся в живых очевидца повествует о ежедневном  противостоянии молодого Мирона Долота  отчаянию и смерти; о его беспомощности после ареста друзей и семьи; о постепенном установлении Советами абсолютного контроля над всеми сферами  жизни. Кроме того, это история о человеческом достоинстве перед лицом ужаса и унижения. Также эта книга является обвинительным актом периоду советского прошлого и выполняет свою печальную обязанность, чтобы напомнить о безграничной способности человека к жестокости по отношению к своим близким».

Мафія і Україна

Штепа Павло

Мафія і Україна

Штепа Павло
Мафія і Україна

Книга „Мафiя“ (1971) — вищий етап iсторико-філософського синтезу творчості Павла Штепи. У книзі на багатому історичному матеріалі, фактах, свідченнях розповідається про діяльність манiпулятора свiтової гри двох останнiх третин двадцятого столiття — всесвiтньої мафiї — страшної фiнансової потуги, яка поєднує в собi наймахровiший фiнансовий капiталiзм з псевдосоцiалiстичною iдеологiєю i по сутi становить собою єдине цiле, попри свiй умовний розподiл на захiдний „лiберальний демократизм“ та московський комунiстичний тоталiтаризм.

Книга розрахована як на фахівців — істориків, політологів, так і на широкого масового читача.

Павло Штепа народився 12 вересня 1897 року на Кубані, в станиці Нова Дмитрівка. Брав участь у визвольних змаганнях 1917–1922 рр. Після поразки УНР емігрував до Чехо-Словаччини. У Подєбрадах закінчив Українську Господарську Академію (1927 рік). Переїхавши 1927 року до Канади, співпрацював з газетою „Новий Шлях“. Як визначного науковця Павла Штепу було обрано до Наукового Товариства ім. Т. Г. Шевченка та Української Вільної Академії Наук. Помер 2 березня 1980 року.

Павло Штепа є автором фундаментальних праць „Українець а Москвин“ (1959), „Московство“ (1968), „Мафія“ (1971), „Словник чужослів, знадібки“ (1976), „Річевий словник, знадібки“ (1979), а також низки статей у „Визвольному Шляху“.

ОУН і УПА

Бедрий Анатолий

ОУН і УПА

Бедрий Анатолий
ОУН і УПА

У передмові до емігрантського видання цієї праці автор справедливо стверджує «…щодо розуміння природи, суті й історії УПА є необхідним правильне висвітлення цього відношення. А це відношення було таке: тісне, органічне й нерозривне, що цілковито заслуженим є твердження, що без ОУН не було б тієї УПА, яку очолював генерал Роман Шухевич „Тарас Чупринка“.

ОУН підійшла до творення УПА як всенародньої і націоналістичної визвольної армії. В боротьбі з окупантами України росли ОУН і УПА. Між ними витворилося таке відношення, як між Урядом і військом у кожній державі. Навіть прийнято вживати формулу „ОУН-УПА“ з огляду на нерозривне пов'язання обох формацій, бо фактично обидві вони були невіддільні одна від другої.

Анатоль Бедрій — автор багатьох праць з історії та теорії націоналізму, невтомний дослідник та пропагандист творчості Дмитра Донцова. Його твори відомі історикам, широкому загалу патріотичної громадськості, на його працях виховувалось не одне покоління молодих українців, адже велику частину свого життя доктор Анатоль Бедрій присвятив виховній вишкільній роботі в Спілці Української Молоді. На жаль, тяжка хвороба обірвала життя доктора Бедрія, не давши змоги довершити задумане і розпочате. Земля далекої Канади стала останнім притулком вірного сина України, гідного діяча ОУН.

Звіт комісії Дешена

Верига Василь

Звіт комісії Дешена

Верига Василь
Звіт комісії Дешена

Відомий брехун та провокатор Сімон Візенталь стверджував, що в Канаді перебуває кілька сотень воєнних злочинців, схожі доноси на конкретних людей робив Канадський жидівський Конґрес. Комісія Дешена ствердила, що обвинувачення нерідко доходили до абсурду, наприклад, одну пару зголосили як можливих воєнних злочинців, бо ці люди мали німецьке прізвище, жили на відлюдді під охороною двох чорних псів і мали на продаж старі европейські меблі. Комісія Дешена, перевіривши всі надіслані їм імена осіб проти яких є висунені поважні обвинувачення ствердила, що їх є заледве 20 осіб. Скільки із них є дійсно воєнними злочинцями, якщо вони є, та до якої національности вони належать сьогодні важко сказати, бо всі інформації про них знаходяться у другому довірочному томі Звіту Комісії Дешена. Звіт Комісії Дешена — це також ще один доказ, що Москва у своїх намаганнях дискредитувати політичну акцію українців у західньому світі, не перебирає у засобах і користується фальшом і брехнею.

Трубадури імперії: Російська література і колоніалізм

Томпсон Эва

Трубадури імперії: Російська література і колоніалізм

Томпсон Эва
Трубадури імперії: Російська література і колоніалізм

Пропоноване наукове дослідження — це ґрунтовний аналіз російського імперського культурознавчого дискурсу, обставин його функціонування в різні історичні епохи і до сьогодні. Авторка торкається широкого кола проблем, пов’язаних з теорією постколоніальних студій, формуванням національної та державницької самосвідомості, відмінностями у ході цих процесів між західноєвропейськими імперіями та Росією.

Книга буде корисною усім, хто цікавиться літературознавством, політологією та іншими дотичними дисциплінами. Вона стане відкриттям для тих, хто шанує свіжі погляди на, здавалося б, давно знані речі.

Ewa M. Thompson

Ева Томпсон

«Трубадури імперії: російська література і колоніалізм» було перекладено польською у 2000 році. Її праця «Вітольд Гомбрович» (1979) була видана польською у 2002 році.

Ева Томпсон — головний редактор «Sarmatian Review» — періодичного видання центральної та східноєвропейської тематики.

Голодомор

Гуцало Евгений Филиппович

Голодомор

Гуцало Евгений Филиппович
Голодомор

Повість „Голодомор” (1990) українського письменника Євгена Гуцало (1937-1995) розповідає про ті трагічні сторінки історії Українського Народу, які в радянські часи приховували навмисно.  Сюжетна проекція трагедії голоду визначила картини 1932-1933 рр. Об'єктивне бачення тогочасної дійсності спонукало письменника відмовитися від однолінійно послідовного нанизування подій. Зображення загальної катастрофічності людського життя будується на руйнівному - заданому “згори” втручанні репресивної машини у долі персонажів. Незважаючи на те, що чимало з них виконують другорядну чи й епізодичну функцію, кожен із них перебуває у ідейно-тематичній залежності з іншими, як і протагоністами.

У пам'яті українських селян назавжди викарбувалися страшні картини голодомору 1933 року, людське життя в ті часи перетворилося на пекло. Досі в селянські сни приходять похмурі тіні померлих, досі болить душа, що звідала нелюдське горе. А в той час, коли вимирало українське село, більшовики заявляли про розквіт соціалістичного будівництва. Саме тоді Сталін проголосив знамените своїм лицемірством гасло: "Жити стало краще, жити стало веселіше!" Під цей бравурний акомпанемент померлих від голодомору закопували у великих могилах, а траплялося й так, що закопувати було вже нікому.

Ми зобов'язані знати правдиву історію своєї землі - саме про таку історію розповідає повість Євгена Гуцала "Голодомор".