Безсмертні (4)

Поки прихильники сутінкової саги сумують над тим, що Стефані Маєр відклала завершення свого роману «Сонце півночі» (сповідь Едварда Каллена), її українська колега Дара Корній започаткувала власну сагу. Зазирніть у чорну душу темного безсмертного — і ви побачите там кохання, яке виточило лють. Сутінки спустилися на світ Чотирьох Сонць, коли лихий Стрибог, стоячи на Дівич-горі, віддавав накази нищити, палити все, що було дорого Птасі — на той час безпорадній дівчинці. Це згодом вона стане найсильнішою з світлих безсмертних і… пробачить йому, і покохає, і приборкає звіра… Але чому надзвичайну дитину ціною власного життя йому народить звичайна смертна жінка?

Світло не може існувати без темряви, а інколи вони навіть закохуються одне в одного: Птаха — світла безсмертна, Стриб — темний. А от Мальва ще не визначилася, більше того — дівчина донедавна й гадки не мала про своє покликання і про те, чия кров тече в її жилах. До сімнадцяти років Птаха берегла її як зіницю ока, та вже час її квіточці розпускати пелюстки — чорні чи білі, новонароджена безсмертна обиратиме сама!

Разом зі своїм батьком темним безсмертним Стрибогом Мальва перейшла до світу темних. Її наставниця Птаха свідомо пішла на цей учинок, адже вважає, що Мальва сама повинна зробити вибір: на чиїй стороні їй залишитися. Могутність дівчини зростає день у день, а знання – щогодини, та невдовзі вона дізнається про зворотний бік темряви… То чию сторону врешті-решт обере Мальва, адже від цього залежить майбутнє, і не лише її?

Для всіх світів найгірші випробування ще попереду. Світлі й темні, засліплені хто ненавистю, а хто чарами, віддаляючись одне від одного, рухаються до прірви Хаосу. І тільки втікачка Мальва, яку підступно заманюють до світу, створеного сірим Шепотом у Міжчассі, розуміє, що побачила щось не менш жахливе, ніж прадавній Хаос, — мертвотно сірий світ Досконалості. Чи знайде Мальва спосіб вирватися з цього світу та встигнути, коли вже надто пізно, усе виправити?

Переймаючись особистими проблемами, заклопотані повсякденними справами, не одразу помітили могутні боги непримітну постать у сірому каптурі. Вона тихо приходила одного дня і пропонувала маленьку послугу в обмін на маленьку обіцянку. І зникла до пори, залишивши по собі лише запах цвілі. Хто ж перший роздивиться сіре павутиння сутінок, що сплітається над крилами Птахи і шаленими вітрами Стриба, над світами темних і світлих? хто перший знайде втікачку Мальву, аби відновити рівновагу чи повернути прадавній Хаос?