Жид Андре (2)

У романі «Фальшивомонетники», що розглядається критиками як своєрідний «роман у романі» і започаткував цілу серію наслідувань у пізніші часи, серед них і так звану літературу «Нового роману», визначний майстер французького письменства, лауреат Нобелівської премії Андре Жід (1869 — 1951) із притаманною йому майстерністю психологічного та художнього мазка змальовує проблеми, що були нагальними для французького суспільства на зламі дев’ятнадцятого та двадцятого сторіч, зокрема торкається надзвичайно гострих аспектів взаємин між батьками та дітьми.

«Подземелья Ватикана» (1914) – самый необычный роман великого Андре Жида. Остроумная, полная озорного юмора история шайки мошенников-интеллектуалов, задумавших поистине гениальный способ «отъема денег у населения» – сбор средств на крестовый поход по освобождению несчастного папы римского, якобы похищенного масонами и заточенного в подземелья Ватикана.

«Фальшивомонетчики» (1925) – произведение, знаковое как для творчества Андре Жида, так и для французской литературы первой половины XX века вообще. Роман, во многом предсказавший мотивы, которые стали впоследствии основными в творчестве экзистенциалистов. Запутанные отношения трех семей – представителей крупной буржуазии, объединенных преступлением, пороком и лабиринтом саморазрушительных страстей, становятся фоном для истории взросления двух юношей – двух друзей детства, каждому из которых предстоит пройти свою собственную, очень непростую школу «воспитания чувств».