Чорний лабіринт. Книга друга

Тисячі радянських юнаків і дівчат під час другої світової війни було вивезено до Німеччини на фашистську каторгу. Нелегка їм випала доля. А ще важче склалась вона у тих, кому не пощастило одразу після війни повернутися на Батьківщину.

В постійній боротьбі на грані життя і смерті формуються характери героїв пригодницького роману Василя Сичевського «Чорний лабіринт». Кинуті в американські табори для переміщених, вони ні на мить не залишають думки про повернення на рідну землю. Наклепами, брехнею і безсоромними провокаціями намагається заплутати їх у свої тенета американська розвідка, та і в цьому двобої перемагає глибокий патріотизм радянських людей.

В романі відтворюється життя конаючого гітлерівського рейху, викривається людиноненависницьке єство фашизму, розвінчується облудна мораль рицарів наживи — американських імперіалістів та їх воєнщини.

Роман «Чорний лабіринт» — друга книга молодого письменника. Перша — повість «Чаклунка Синього Виру» вийшла у видавництві «Молодь» в 1962 році.

Василь Сичевський — учасник Великої Вітчизняної війни, вихованець Київського інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого, нині працює режисером Української студії хронікально-документальних фільмів.

У центрі гостросюжетного роману-трилогії — долі радянських людей, яких друга світова війна відірвала від Батьківщини й кинула в таємні лабіринти західних спецслужб, де зароджувалася політика американської адміністрації у повоєнній Європі.

На маловідомому фактичному матеріалі письменник досліджує процеси, що відбувалися в середовищі колабораціоністів усіляких мастей, зосереджуючи увагу на українській націоналістичній еміграції.

Духовні боріння, непересічні характери, патріотизм героїв роману художньо переконливо розкриваються саме в цій, завершальній книзі трилогії.

Взявши до рук срібний портсигар, Касян помітив два написи — «L» і «Sh». Пізніше виявилося, що ці літери — ключ до відкриття однієї таємної справи. Дія пригодницького роману відомого українського радянського письменника відбувається під час другої світової війни та в післявоєнні роки у Норвегії, на острові Шпіцберген.