Новые записки Хендрика Груна из амстердамской богадельни

Хендрік Грун став героєм у Нідерландах і нестримно підкорює весь світ: його щоденник перекладено 20 мовами, готується екранізація, а кількість шанувальників стрімко зростає. Він — новий герой. Він — старигань, який почав по-справжньому жити тільки у вісімдесят три, але збагнув сенс життя і зробив із ним усе, що тільки можна було зробити! Його історія надихає, його пригоди вражають, його філософія наснажує. Ніколи не пізно зробити щось зі своїм життям! Коли тобі вісімдесят три, а за плечима ні кола, ні двора і ти доживаєш віку в державному притулку, то здається, що твоєму життю (чи точніше — існуванню) настав край. Але Хендрік Грун вважає інакше. Одного дня він вирішив явити світові і себе, і свій напрочуд щасливий «притулковий» побут, задля цієї мети розпочавши вести щоденник. І цей неупереджений опис старечого життя таким, яким воно є — з усіма його вставними щелепами та підгузками, маразмами та болями, — цей сміх крізь сльози переконує нас, що ніколи нічого не втрачено, що все тільки починається. Зрештою, як на схилку літ почалося все і для Хендріка.

Несколько жизнерадостных и остроумных жильцов амстердамского дома престарелых организуют клуб СНОНЕМ (“Старые, но не мертвые”), совершают совместные “самоволки” – увеселительные поездки, борются с самоуправством директрисы и всеобщей скукой, поддерживают друг друга, дружат и влюбляются. Автор дневника Хендрик Грун также рассказывает о своем прошлом и размышляет о разных аспектах жизни и смерти. Обаятельный старичок обладает феноменальной наблюдательностью, терпимостью, душевной мягкостью и несравненным чувством юмора. Чтение этой книги возвращает нас к забытому ощущению глубины существования, к вере в величие и стойкость человеческого духа.