Записки Хендрика Груна из амстердамской богадельни

Этот роман – продолжение дневника Хендрика Груна, доброго и остроумного жителя амстердамского дома опеки. После года траура Грун снова берется за перо, делится забавными и печальными наблюдениями, мыслями о себе и окружающих, о современном мире, о жизни и смерти. Клуб жизнелюбов «Старые-но-не-мертвые» принимает новых друзей и возобновляет сопротивление немощам, унынию и глупости. Обостряется и «политическая» борьба за будущее богадельни.

Хендрік Грун став героєм у Нідерландах і нестримно підкорює весь світ: його щоденник перекладено 20 мовами, готується екранізація, а кількість шанувальників стрімко зростає. Він — новий герой. Він — старигань, який почав по-справжньому жити тільки у вісімдесят три, але збагнув сенс життя і зробив із ним усе, що тільки можна було зробити! Його історія надихає, його пригоди вражають, його філософія наснажує. Ніколи не пізно зробити щось зі своїм життям! Коли тобі вісімдесят три, а за плечима ні кола, ні двора і ти доживаєш віку в державному притулку, то здається, що твоєму життю (чи точніше — існуванню) настав край. Але Хендрік Грун вважає інакше. Одного дня він вирішив явити світові і себе, і свій напрочуд щасливий «притулковий» побут, задля цієї мети розпочавши вести щоденник. І цей неупереджений опис старечого життя таким, яким воно є — з усіма його вставними щелепами та підгузками, маразмами та болями, — цей сміх крізь сльози переконує нас, що ніколи нічого не втрачено, що все тільки починається. Зрештою, як на схилку літ почалося все і для Хендріка.