Ревізіонізм Голокосту (13)

Доклад американского ученого Раса Грэнаты (Russ Granata) на Международной конференции

по глобальным проблемам всемирной истории. (

Пропонована читачеві робота є першою англомовною книгою, яка спростовує "голокост" — упорядковане знищення шести мільйонів європейських жидів, що нібито відбулося в Німеччині та на окупованих територіях в роки Другої світової війни. Вона була видана в 1965 р. під назвою "The Myth of the Six Million" і являє собою стислий і одночасно вагомий огляд теми "голокосту". Застосовуючи суто науковий підхід і спираючись на безліч літературних і наукових джерел, автор переконливо доводить, що ми маємо справу з грубою фальсифікацією і небаченою змовою.

З дня свого опублікування книга "Міф про шість мільйонів" викликала суперечки і палкі дискусії. Професор історії в Стенфордському університеті Девід Л. Хогган, автор цієї роботи під час її написання, спочатку не погодився вказати своє ім'я в рукописі, побоюючись переслідувань, пов'язаних з професійною діяльністю. Тому оригінальний текст був вперше надрукований з підписом "Anonymous" (Безіменний). Деякі видавці визнали книгу "занадто гарячою, щоб тримати її в руках" і відмовлялися видавати її.

Що ж саме, настільки «небезпечне», міститься в цій книзі? Щоб отримати відповідь, пропонуємо вам зазирнути всередину. Але пам'ятайте, що одним з найбільш серйозних злочинів, який може вчинити історик в нашому 21 столітті, є ГУЛАГ думок — "заперечення Голокосту". У випадках, коли підсудний обвинувачується у цьому злочині, на думку суддів і прокурорів "істина не є захистом". Остерігайтеся: ця книга може перетворити Вас у "заперечника голокосту", оскільки Ви станете свідком того, як "міф про шість мільйонів" буде витягнутий на світ чесної історії.

Професор Девід Л. Хогган зачіпає такі політично некоректні теми, як реальне ставлення Гітлера до жидів; легенди про порочність Гітлера; спогади коменданта Освенціма Хьосса; нелукаві спогади жидів про концентраційні табори; фактична діяльність оперативних груп (айнзатцгруп); напівміфічна Ванзейська конференція; ненадійність зізнань, отриманих під тортурами; справдішні факти про інтернування жидів; реальна оцінка концтаборів Червоним Хрестом; діяльність Адольфа Ейхмана; наслідки політики «беззаперечної капітуляції» та багато іншого.

В статті розглядаються деякі аспекти міфу про розстріл євреїв та роздмухування вогню голокосту у Бабиному Яру. Існує безліч доказів того, що така трагедія ніколи не траплялася, в той же час відсутні докази військових злодіянь у Бабиному Яру. Повітряна розвідка та фотографії, зроблені до і під час Другої світової війни, показують масові поховання жертв радянської ЧК/НКВД, але відсутні масові поховання євреїв. Автор вважає, що поширюючи страждальницькі міфи про «терор — різню» жиди мають з цього великий зиск, але знеславлюють інші народи і породжують неприязнь до себе — антисемітизм.

Герберт Тідеманн використовує стандартні наукові методології для аналізу повідомлень, свідчень очевидців та інших джерел щодо так званої "трагедії Бабиного Яру". Автор висуває і досліджує версію, що "трагедію Бабиного Яру" вигадало НКВС/КДБ для сокриття власних злочинів проти українського народу. Автор також ставить і розглядає багато гострих питань відносно цієї події, зокрема щодо походження сумнівного плаката, яким нібито десятки тисяч жидів закликали 29 вересня 1941 р. зібратися з майном на розі невеличких вулиць. Він також не знаходить відповіді на питання чому ніхто ніколи не вимагав проведення в Бабиному Яру криміналістичних досліджень.

Книга Герберта Тідеманна «Бабин Яр: Критичні питання та коментарі» разом із працею Удо Валенді «Бабин Яр — ущелина "з 33 771 убитими жидами"?» (Babi Jar — Die Schlucht „mit 33.771 ermordeten Juden“?) на сьогоднішній день є найбільш відомими і ретельними дослідженнями історії Бабиного Яру. На жаль, вітчизняні науковці-історики не прагнуть розібратися в тому що насправді відбулося в урочищі "Бабин Яр" за часів ІІ-ї світової війни та в епоху сталінських репресій.

Передмова перекладача

Дана стаття була опублікована у збірнику Ернста Гаусса "Основи новітньої історії", виданої в 1994 році видавництвом Граберт-Ферлаг у м. Тюбінген, Німеччина. Вільний продаж цієї книги в Німеччині досі заборонено. Перекладач висловлює щиру подяку швейцарському автору Юргену Графу і бельгійському книготорговцю Зигмунду Фербеке, який надіслав мені цю чудову книгу. Незважаючи на деяку тенденційність статті, вона буде цікава всім любителям сучасної історії, тим більше що про ревізіоністські погляди на цю проблему мало що відомо. Переклад статті дещо скорочено.

Мені, з іншого боку, довелося доповнити статтю кількома примітками, що стосуються тих аспектів історії Бабиного Яру, які не могли бути відомі німецькому автору більше 9 років тому. Вони позначаються цифрами в дужках і наведені в кінці статті. Хотілося б, щоб ця стаття підхльоснула дійсно незалежне і вільне вивчення цієї трагедії, яке багато в чому змогло б допомогти поліпшенню взаєморозуміння між нами, східними слов'янами, з нашими німецькими сусідами.

Віталій Крюков, Київ, 2003

Используя аэрофотоснимки и газеты военного времени, украинский писатель Михаил Никифорук подвергает сомнению миф о военных злодеяниях в Бабьем Яре. Память о "резне" евреев в Бабьем Яре является болезненной для всех политиков. Но существует множество доказательств того, что она никогда не совершалась. Воздушная разведка и фотографии, сделанные до и во время Второй мировой войны, показывают массовые захоронения жертв советской ЧК/НКВД, но там отсутствуют массовые захоронения евреев.

Михаил Никифорук является председателем Исследовательского Комитета Бабьего Яра. Отчёт комитета был впервые опубликован в 1991 году. Ukrainian Friends of Fairfield Association, 25 Third Street, Stamford, Connecticut 06905.

Предисловие переводчика:

Данная статья была опубликована в сборнике Эрнста Гаусса „Основы новейшей истории“, изданной в 1994 году издательством Граберт-Ферлаг в г. Тюбинген, Германия. Свободная продажа этой книги в Германии до сих пор запрещена. Переводчик выражает искреннюю благодарность швейцарскому автору Юргену Графу (1) и бельгийскому книготорговцу Зигмунду Фербеке, приславшему мне эту замечательную книгу. Несмотря на некоторую тенденциозность статьи, она будет интересна всем любителям современной истории, тем более что о ревизионистском взгляде на эту проблему мало что известно. Перевод статьи несколько сокращен.

Мне, с другой стороны, пришлось дополнить статью несколькими примечаниями, касающимися тех аспектов истории Бабьего Яра, которые не могли быть известны немецкому автору более 9 лет назад. Они обозначаются цифрами в скобках и приведены в конце статьи. Хотелось бы, чтобы эта статья подхлестнула действительно независимое и свободное изучение этой трагедии, которое во многом смогло бы помочь улучшению взаимопонимания нас, восточных славян, с нашими немецкими соседями.

Herbert Tiedemann in Ernst Gauß (Hg.) , Tübingen, 1994

Перевод с немецкого: Виталий Крюков, Киев, 2003

В листі вченого ревізіоніста єврея Роже Доммерга Полакко де Менаса до відомого американського кінорежисера єврея Стівена Спілберга підіймаються питання моральності та можливих наслідків подальших спроб пропаганди так званого "голокосту".

Голокост не подія минулого, а сакралізована збірка догм, міфів, яка набуває квазірелігійної структури, виконує цілком відмінні функції і використовується як політичний, моральний та ідеологічний інструмент.

У книзі швейцарський учений Юрґен Ґраф розвінчує міф про так званий , створений світовою закулісою для обґрунтування своїх претензій на світове панування і перетворення людей у гвинтики нового світового порядку. Пропонована читачеві робота є далеко не першою на цю тему авторства відомого ревізіоніста (так називають на Заході борців з брехнею "голокосту") Юрґена Ґрафа. Пропонована книга написана стисло, популярно, але одночасно дуже інформативно — вона являє собою свого роду резюме всієї проблеми. Працю Юрґена Ґрафа можна вважати якісним науковим дослідженням, адже там присутні посилання на велику кількість документальних джерел.