Крупнейшая бесплатная электронная библиотека 376 098 книг в 367 жанрах 118 554 автора
Дві вершини Гороскопу

Аннотация

Склалося так, що першу половину свого творчого життя вчений віддає пошуку наукової істини, другу — змаганню за її визнання. При цьому йому неминуче доводиться долати перешкоди з байдужості, заздрощів, паразитизму. І важко сказати, що складніше, зробити відкриття чи його зареєструвати. Надто в тому науковому «полі», де все пояснено і «застовплено» авторитетами.

Андрій Зорін — головний герой твору не просто став першовідкривачем, хоча сам факт реєстрації закономірності — значна подія в усьому науковому світі; він зробив перше за всю історію відкриття в гірничій науці. А згодом, як не дивно, встановив нову закономірність в медицині.

Якими шляхами вчений ішов до цього, читач довідається, прочитавши роман.

Рецензии читателей

Вам необходимо зарегистрироваться
для того что бы написать рецензию

Комментарии читателей

Авторизуйтесь или войдите с помощью:

Добавьте теги:

Показать все теги

Оцените книгу:

Книги автора

Золото і кров Сінопа
Савченко Виктор Васильевич
Золото і кров Сінопа

Слово редактора

Роман “Золото і кров Сінопа” починається трохи традиційно як для українського історичного твору, та вже за кілька розділів від традиційності не залишається й сліду. Натомість у сюжет вплітаються елементи неймовірного, дивовижного, часом фантастичного, але такого, що не руйнує історичної правди. Елементи ці можна назвати скоріше невідомою (або маловідомою) реальністю. Хіба підводні човни-чайки, вперше винайдені на Січі і застосовані козаками при взятті турецької фортеці Сіноп у 1595 році, не вважалися на той час чимось дивовижним? У романі знати руку і науковця (розробка і побудова підводного човна), і езотерика (образ Оникія — характерника, мага), і фантаста. В. Савченко залишається вірним собі в мотивації подій і вчинків героїв, деталізації (але не надмірній) антуражу, доборі цитат з автентичних джерел, що в підсумку вселяє довіру до ситуації, хоч якою б неймовірною вона здавалася. При читанні твору складається враження, що письменник ні на мить не зводить очей з уявного читача. І як тільки він — читач — починає виявляти ознаки збайдужіння, автор тут же змінює ситуацію, вводить нову інтригу, наводить якийсь із невідомих історичних фактів.